Без наплічника чи спальника мандрівка можлива, а от без взуття важко уявити. Було багато випадків, коли під сумнів ставилось продовження походу лише через погане взуття. А про травми і взагалі не казати.

Ото ж яке взуття для мандрівки найкраще? Якщо надворі літо і похід для вас— рідкісна подія, можна відбутися простими кросівками, китайськими кедами або старими зимовими черевиками-тракторами. Це при умові, якщо рельєфу не складний. В іншому випадку без спеціалізованого взуття не обійтися.

На сьогодні асортимент якісного взуття досить великий. А особливо «якісного» — тобто не «дешевого».

Кросівки (низькі) —використовуються на підходах та на нескладному рельєфі. Для багатоденних мандрівок годяться як запасна пара. Вони легкі (0,8-1,0 кілограма важить пара), швидко сохнуть і не займають багато місця.

Покращені кросівки (високі) — це ті самі кросівки, але з масивнішим протектором та піднятим вище кісточки прошнурованим верхом. В такому взутті комфортніше на більшості карпатських стежок і бездоріж, а в теплу пору року їх можна брати в якості основної пари. Вага пари 1,0-1,2 кілограма.

Черевики . Їх називають трекінговими (tracking) або вібрамами. Цей різновид взуття як основну пару можна використовувати у міжсезоння та на будь-якому карпатському бездоріжжі. Від попереднього типу відрізняються жорсткістю та масивністю. Важать 1,3-1,5 кілограма.

Підсилені черевики . Вони відрізняються рядом технологічних нововведень на зразок прогумованого ранту, новітніх утеплювачів тощо. В таких черевиках ходити комфортно і безпечно, і при цьому вони не надто важкі. Використання полегшених вставок з тканини кордури та інших синтетичних матеріалів дало меншу вагу -  до 1,5-2 кілограмів.До того ж вони швидше висихають і стійкіші за шкіру при перепадах температури.

В теплий період варто брати сандалі або в’єтнамки, на привалах чи в транспорті незамінна річ — в них ноги дихають і відпочивають.

Безпечні – фірмові, шкіряні…..

Першим кроком до придбання хорошого взуття є вибір авторитетного продавця.Було б добре, якщо це представник фірми-виробника. Якщо заклад з доброю репутацією, то повинно бути : захист від підробок , тривале гарантійне обслуговування та кваліфіковані консультації. Краще йти власне у спеціалізовані туристичні крамниці, а не купувати в супермаркеті.

Наступним кроком є вибір виробника. Увагу слід зупиняти на взутті Asolo, Baak, Boreal, Campus, Columbia, Dachstein, Koflach, La Sportiva, Lowa, Meindel, Merrell, Raichle, Salomon Trezeta, Vasque. Краще виробництво — США, Європа; гірше — Китай, Малайзія.

Більшість серйозних виробників шиють взуття зі шкіри, яка є механічно стійкою, «дихає» та стримує проникнення вологи. Буває різного походження та ступеня обробки: зовнішня (Full-Grain, проста чи з обробкою) і внутрішня (виворітка, замша, нубук) тощо. Ідеально, коли черевик складається з одного цільного і куска шкіри (без швів) — такий варіант міцніший, сухіший, але дорожчий. Нубук, дуже вразливий до пошкоджень, якщо без спеціальної «воскової» обробки. Бездоріжжя все-таки залишає на такому взутті борозни і шрами. До того ж цей вид шкіри є гігроскопічним. Виворітка і замша механічно стійкіші і воду пропускають гірше, тому й зустрічаються частіше. Не зважаючи на все, товщина і жорсткість шкіри повинні бути достатніми для захисту стопи і збереження взуття у потрібній формі.

Сучасне туристичне взуття виготовляють з використанням мембранних матеріалів, які не пропускають вологу ззовні, і до того ж виводять зайву зсередини. Відомі мембрани американського виробника GoreTex та німецького SympaTex. Перші дорожчі, ефективніші, але недоліком є забруднення мембранних пор, чого немає у «безпорового», проте гірше «дихаючого» конкурента. Модель Dachstein SoftStep Light з мембраною SympaTex не протікає 12 годин (перевірено). І такі властивості матеріалу зберігаються протягом одного-двох років, після чого мембрана практично повністю втрачає вологостійкість. Рос на луках, тривалий дощ та похід по снігу взуття витримує суттєво гірше, ніж разове занурення у воду.

Важливим критерієм вибору є захищеність гомілковостопного суглоба. Черевики чи кросівки з високим і добре прошнурованим верхом запобігають травматизму «ахіллесової п’яти» туриста, так як надійно фіксують ногу. Це місце страждає найчастіше, навіть можна пошкодити сухожилля.

Протектор. Більшість фірм ставить на свої вироби протектори Vibram, Durasole або власні розробки. Щоби не натрапити на підробку, потрібно пам’ятати: у маловідомого виробника практично не зустрічається фірмовий протектор і навпаки — у дорогому взутті завжди якісна підошва. Матеріал, з якого виготовляють протектори -  сплав каучукових та пластикових матеріалів. Якщо там більше пластику ,то така підошва твердіша на дотик і пружніша на згин,і вона менш стійка на гладких поверхнях, і зношується не швидко. На гнучкість підошва має бути жорсткою — щоб перевірити, достатньо попробувати її зігнути в руках. Протектори у сучасних моделях ззовні не прошивають, а прикріпляють високоефективним клеєм. Через отвори зовнішньої прошивки проникає волога, а при пошкодженні чи перетиранні прошивної нитки можна втратити підошву. Але зустрічаються різні імітації прошивок, що є  сигналом про непорядність виробника.

Присутність амортизаційних елементів, якими «нафаршировані» дорогі кросівки, можна тільки вітати, якщо від цього не дуже збільшується ціна. Вони пружинять крок і забирають на себе частину удару.

У високих моделях язичок повинен бути пришитий до корпусу знизу і у вигляді складки з боків. Таке взуття тепліше і краще захищене від проникання води.

Хороші устілки мають бути виготовлені на каучуковій основі з полімерним антибактеріальним покриттям. Тоді вони витривалі до стирання, швидко висихають і не адсорбують запахи.

Шнурівки повинні бути тонкими і зробленими з гладких нейлонових волокон (такі погано тримають зав’язку), та не мають розтягуватись. Ніяких отворів-дірочок, а запонки-петельки та гачки для шнурівок , які на доброму взутті сидять щільно, гачки не дзвенять і обертаються чи згинаються від зусилля руки. Матеріал — ґрунтована сталь. Чим вище гачки, тим кращий захист від травм.

Пом’якшуючі подушки — дуже бажаний елемент взуття. Якщо зверху, спереду і ззаду стопа захищена краще завдяки товстішому шару шкіри на вигині, то з боків нога більше вразлива.

Як правильно купувати

Якщо у взутті є найменша незручність чи дискомфорт, мінімальні точки тертя чи перетискання , то після 50 кілометрів горами доведуть ваші ступні до травмованого стану.

Не поспішайте купувати, приміряйте кілька пар, подивіться, що пропонують інші магазини. Не знайшовши потрібної пари, не беріть що небудь — аби було. На пошуки потрібного витратьте навіть цілий день. Ніколи не купуйте більший розмір про запас, особливо, якщо у вас проміжний розмір («... з половиною»). Та пам`ятайте, що в кожного виробника поняття розміру своє.

Перша примірка повинна викликати враження повної зручності, облягання ноги, так, наче взуття на вас шите. Ступня має «лягати» у ложе без особливих зусиль і почувати себе комфортно протягом тривалого часу.

Потрібно взути потрібну пару , а не один черевик, як іноді пропонують продавці, пройтися крамницею, поприсідати, пострибати, попробувати посидіти навпочіпки, постояти на пальцях, навіть сісти собі на ноги. Все це безперечно допоможе виявити у взутті проблемні місця, які в горах перетворять мандрівку на пекло.

Взуття не повинно тиснути, пальці не мають доторкатися до носка (перевіряти по великому пальцю). Зверніть увагу на ширину колодки в передній частині ступні  — пальці не повинні перетискатися та налазити один на одного, ступня має почуватися вільно.

Занадто багато вільного місця у взутті — це теж погано. Якщо ступня буде ковзати, ви натрете собі пальці, тоді будете шкутильгати і ймовірність травматизму зросте. Так що брати черевики чи кросівки із запасом — «на три шкарпетки» — не варто.

Без гарантії безпосередньо продавця з товаром краще взагалі не мати справи. Багато було випадків, коли товар виходив з ладу вже на першому місяці експлуатації, так що брати моделі навіть з відомим ім’ям «на віру» не рекомендується. Продавці гарантують якість від 1 до 6 місяців, виробники — рік і більше.

Догляд

* Нове взуття, навіть якщо воно здається зручним, бажано розносити за деякий час перед походом, щоб «підігнати» під ногу.

* Сушити взуття з натуральних матеріалів, особливо з мембраною, потрібно подалі від відкритого вогню чи систем опалення. Потрібно вийняти устілки та набити зсередини матеріалом, який швидко вбирає вологу (можна газетою).

* Між походами бажано обробляти взуття спеціальними хімічними речовинами, скажімо від фірми NixWax. Тоді воно буде служити значно довше.

* Проблему водянок і пухирів (не плутати з мозолями) потрібно попередити ще до походу. Перевірте, чи нема у взутті неналежно ізольованих швів, напливів тканини, чи не морщаться устілки. Особливо великий шанс дістати в поході водянки в тих, чиї ноги пітніють. Мокрі ступні натерти набагато легше, ніж сухі (на рівнині — страждає вся поверхня стопи, на тривалих спусках — пальці). Для спітнілих чи мокрих ніг порятунком стануть якісні «дихаючі» та товсті шкарпетки.

* При низьких температурах вологе взуття залишати за межами намету не рекомендується — бо до ранку стануть «дубовими».

* Якщо збираєтесь в довгу подорож і не впевнені в надійності взуття — візьміть ремнабір (суперклей на основі цианокрилата, шурупи, цвяшки і трішки дроту).

Second-hand

Для декотрих туристів спроба придбати дешеву якість -  з розряду виграти в лотерею. Якщо куртка чи брюки після хімічної обробки ще так-сяк «тримають марку», то взуття страждає невідворотно: мембрана псується, а клей, що тримає підошви, випаровується. В результаті турист переможно сходить на вершину в дешевих, але розвалених капцях. Ну що ж, вибір за вами: дешеве щомісяця чи на три роки , але дороге.

Легкої ходи!